Вчора мав можливість відвідати допремʼєрний передпоказ документального фільма ЕПІЗОДИ: Тінь Чорнобиля. Ділюсь враженнями від івенту та фільму.
Про серіал та авторів
Йдучи на передпоказ, я не знав про фільм нічого, окрім тематики. Мені здавалось, що напевно слово “Епізоди” у назві через те, що оригінальна гра є трилогією самостіних ігор-аддонів. Тільки на місці я почав гуглити про авторів, хто є режисером, і дізнався що це три фільми, які висвітлюють різні епізоди з історії сучасної, незалежної України.
Перший — Україна на Мундіалі — про Чемпіонат світу з футболу 2006 року.
Другий — Тінь Чорнобиля — про розробку гри.
Третій — Не перемикайтесь! — про українське телебачення 2000-х.
І якщо ви, як і я, колись дивились на ютубі підбірку старої реклами з українського телебачення нульових, то напевно сходите на третій фільм циклу.
А ще виявилося що автори — KNIFE! Films — є авторами ютуб-документалки “Історії українського IT”, яку я вже дивився.
Особливий гість
На назначений час для збору гостей я приїхав одним з перших й одразу примітив чоловіка 50-60 років, бачити якого організатори були дуже раді. Я вирішив що, можливо, це журналіст, кінокритик або або член знімальної команди. Але виявилося ще цікавіше.
Коли глядачів завели у залу, перед екраном зібрались творці фільму, та представили цього пана: це виявився заступник технічного директора ЧАЕС з ядерної безпеки Олександр Новіков, який вже 38 років працює на ЧАЕС, та мав безпосередній вплив на гру.
В цей момент я дуже зрадів, що приїхав. Саме можливість почути вживу його промову перед сеансом було тим, чого не можна можна отримати на звичайному сеансі або стрімінговому сервісі. Він є одним з людей, що ділиться своїми спогадами у фільмі, тому загалом те, що він розповідав, є у стрічці.
Запрошені розробники
На жаль, серед тих, кого запросили (або хто погодився) взяти участь у фільмі, представлена дуже маленька кількість людей, переважно “найвідоміші” імена. Хочу підкреслити, що не хочу применшити або збільшити їхній вплив на розробку гри.
“Стара” GSC (до 2011 року) існувала трохи більше цілого десятиліття, за яке цю студію пройшло багато людей. І я впевнений, що у багатьох з них є цікаві історії або теплі спогади про ті часи.
Хоча, можливо, це надто розтягнуло б хронометраж, а один з авторів перед початком показу як раз нарікав про те, що виробництво картин циклу “ЕПІЗОДИ” затягнулось. У будь якому випадку, мене трохи засмутило, що не побачив у фільмі людей, про яких багато чув, або з якими знайомий особисто.
І ще не вистачало самого Григоровича, який все почав та організував.
Загальні враження від фільму
Цей фільм в першу чергу не про гру. Він про людей, які її робили, та про умови, в яких це це було.
І рекомендував би його я в першу чергу саме тим, хто працює у ігровій індустрії, і напевно обовʼязково подивитись. Звичайно, він може сподобатись і тим, хто просто зацікавлений, грав у “S.T.A.L.K.E.R.”. Можливо, навіть тим хто не чув про нього раніше.
Але все ж, як на мене, зміст фільма найсильніше буде резонувати у тих, хто, як і його герої, так само робить ігри. Картина переповнена енергетикою зухвалого юнацього максималізму, що виражено у простому “зробити все і у найкращому вигляді”. Я отримав шалену дозу натхнення. Після сеансу хотілося сісти за комп та хреначити до втрати тями. Я згадував яку роботу можу зробити краще всіх, краще ніж у інших, і всередині була величезна мотивація працювати.
Показана у фільмі атмосфера зсередини студії сприймається не про “кранчі на галері”, а про роботу мрії (взагалі, про кранчі не згадувалось). Що ти робиш те, що тобі подобається, про що мріяв, що тобі цікаво. Про цінування людей, з якими працюєш.
Звичайно, вирази накшталт “не команда, а сімʼя” є рожевими фантазіями. Але, все ж у фільмі є той солодкий вайб, коли в одному місці зібрались люди, у яких горять очі, і які разом обʼєднались для проекта мрії. Для яких це частина життя, а не просто робота.
Це неймовірно надихає, мені сподобалось.
Мінорні примітки
Враження, що люди записували свої інтервʼю російською, а потім дублювали самі себе українською. Або автори переозвучували їх нейромережею. По іншому не можу пояснити тотальне непопадання губ у слова протягом усього фільму.
А ще автори чомусь ретельно уникають назв інших студій. Це має прояв і в тому, що представивши людину, автори не пишуть місце роботи, і в тому що не згадано ні відокремлення частини команди у 4A Games, ні створення Vostok Games, в якому деякі люди працюють безперервно вже 13 років, та який був заснований одразу після закриття GSC у грудні 2011 року (про закриття у фільмі є момент).